Вчені-археологи вважають, що соціальна нерівність не є неминучою ознакою людських суспільств. Дослідження, проведене в давніх поселеннях, виявило, що не всі суспільства в історії людства піддавались жесткому поділу на багатих і бідних.
Дослідження зосередилось на неолітичних і бронзових суспільствах, що виявило відсутність явних ієрархій у багатьох з них. Археологи виявили, що кілька спільнот проживали в умовах, де соціальне stratification не було настільки виразним, як у пізніші часи. У цих спільнотах люди мали більшу свободу в прийнятті рішень і володінні ресурсами.
Одним з яскравих прикладів є поселення, де археологи знайшли рівнозначні житлові структури. Це свідчить про те, що соцстратифікація і майнова нерівність не завжди були невід’ємною частиною людських відносин. В таких спільнотах існував більш рівний доступ до ресурсів і можливостей, враховуючи спільну працю та колективні рішення.
З даними археологів, можна зробити висновок, що соціальна гармонія та співпраця між людьми були важливими факторами, які допомагали уникнути соціальної нерівності. У цих спільнотах люди обирали альтернативні моделі організації, що базувалися на спільній роботі і взаємодопомозі, замість конкуренції та накопичення багатства.
Таким чином, археологічні дослідження вказують на те, що соціальна нерівність не є невідворотною, а є результатом вибору суспільств, які можуть або йти шляхом ієрархії, або ж обирати моделі більшої рівності. Ці результати ставлять під сумнів традиційні уявлення про неминучу ієрархічність суспільств і відкривають нові горизонти для розуміння соціальної еволюції.
Дослідження привертає увагу до можливостей створення суспільств, де принципи рівності та справедливості можуть бути втілені на практиці, зокрема, в умовах сучасного світу, де соціальні нерівності знову стають на перший план. Це може стати поштовхом для культурного та соціального переосмислення нашого зв’язку один з одним і з ресурсами, якими ми володіємо.
