Аральське море — лише тінь того, чим воно було раніше, і це змінило клімат у регіоні, – каже Dr. Альфредо Карпінеті.
До 1960-х років Аральське море було одним з найбільших внутрішніх водойм у світі. За сім десятиліть озеро спочатку розділилося на менші озера, а потім більшість його початкової поверхні повністю випарувалася, залишивши за собою пустелю.
Аральське море колись покривало площу 68 000 квадратних кілометрів (26 300 квадратних миль). Сьогодні воно було б третім за розміром озером за площею після Каспійського моря та озера Верхнього. Насправді третім за розміром озером є озеро Вікторія, яке також змінювалося в розмірах за останні кілька десятиліть, але зовсім не так сильно, як Аральське море, залишкові озера якого займають менше ніж 10 відсотків від початкової поверхні.
Зараз море знаходиться на кордоні між Казахстаном і Узбекистаном, але для того, щоб зрозуміти, як воно дійшло до свого нинішнього вигляду, треба повернутися до радянської епохи. Тоді двома основними джерелами прісної води для Аральського моря були річки Сирдар’я та Амудар’я, які живили це солоне озеро прісною водою та підтримували басейн в основному в посушливому регіоні.
У 1960-х роках річки почали використовуватися все більше для зрошення, що зменшило потік води в озеро і призвело до значного скорочення його розміру. До кінця 1980-х років озеро вже поділилося на дві частини. Велике Аральське море розташовувалося на південь, все ще на кордоні, а Маленьке Аральське море тепер було повністю на території Казахстану.
Ситуація продовжувала погіршуватися. Ще через два десятиліття Велике Аральське море знову розділилося на дві частини: східну та західну. Сьогодні східна частина зникла, залишивши за собою солонувату посушливу територію — Аралекумську пустелю, наймолодшу пустелю на Землі. Супутникові знімки нової місцевості вражають.
Що відбувається, коли величезне озеро перетворюється на пустелю? Правильно, проблеми! Озеро мало процвітаючу рибну промисловість, яка тепер зникла. Мікроклімат регіону був повністю змінений: зими стали холоднішими, а літа — спекотнішими, і кожного року сильні піщані бурі розносять пісок і сіль на сотні кілометрів, що впливає на здоров’я місцевого населення.
Очікується, що вся південна частина незабаром висохне, в той час як протягом останніх двох десятиліть міжнародні зусилля намагалися зберегти Малий Арал. Для стабілізації потоку річки Сирдар’я був побудований дамба Кок-Арал, і за останні 20 років рівень води в Малому Аралі піднявся на 4 метри (13 футів).
Автор Dr. Альфредо Карпінеті – має докторську ступінь з астрофізики з теми еволюції галактик та магістерський диплом з квантових полів і фундаментальних сил.
Переклад: Verbatoday
