– Я виконував свій обов’язок. Те, що робив, робив без ненависті, – сказав поранений у живіт головний редактор газети Le Figaro, 55-річний Гастон Кальметт, опускаючись у крісло у своєму кабінеті в Парижі 16 березня 1914 року.
До кімнати одразу забігли працівники редакції й оточили дружину міністра фінансів, 39-річну Генрієтту Кайо. Жінка з пістолетом у руці не чинила опору. Вона лише просила дозволу поїхати до поліцейського відділку у власному автомобілі з водієм, який чекав під редакцією. Їй дозволили.
Генрієтта вже три роки була одружена з Жозефом Кайо (1863–1944), який у різні роки очолював французький уряд, Міністерство внутрішніх справ і втретє обіймав посаду міністра фінансів. Їхні стосунки почалися задовго до шлюбу, ще коли обидва перебували в офіційних шлюбах з іншими.
10 березня 1914 року Гастон Кальметт анонсував публікацію любовного листування Генрієтти та Жозефа Кайо, яке ті вели ще до розлучення. Фотокопії листів редактору Le Figaro надала перша дружина урядовця. У Франції тривали виборчі перегони, і політичні опоненти прагнули підірвати репутацію Жозефа Кайо, який на той момент очолював Радикальну партію. Перед цим видання активно критикувало міністра фінансів.
Генрієтта Кайо переживала за політичну кар’єру чоловіка та власну репутацію. Після обіду 16 березня 1914 року вона поїхала з водієм до крамниці зброї й придбала пістолет Browning з набоями. Зарядила його, сховала в хутряну муфту й вирушила до редакції Le Figaro.
Кальметта на місці не було, але жінка вирішила зачекати. За годину редактор з’явився і погодився прийняти відвідувачку. Генрієтта одразу запитала, чи здогадується він про причину її візиту. Шеф видання відповів, що ні. Тоді дружина міністра випустила всі шість куль із пістолета. Редактор помер у лікарні через шість годин.
Після значного розголосу та тривалого розслідування 20 липня 1914 року в Паризькому суді розпочався процес над Генрієттою Кайо. Серед свідків був президент Раймон Пуанкаре. Про цю справу писали більше, ніж про міжнародну кризу, яка вибухнула після вбивства в Сараєво наступника престолу Австро-Угорщини й призвела до початку світової війни.
Убивство редактора газети Le Figaro Гастона Кальметта зобразили на обкладинці Le Petit Journal у березні 1914-го. Напад у редакції в Парижі вчинила дружина міністра фінансів Генрієтта Кайо. ”Трагічний епілог політичної сварки”, – підписали ілюстрацію журналісти
Французьке суспільство розділилося: одні вважали Генрієтту жертвою цькувань, інші – холоднокровною вбивцею, яка діяла в інтересах чоловіка, щоб запобігти витоку компрометувальної інформації.
Мадам Кайо загрожувала довічна каторга або смертна кара. Вона активно заперечувала провину й наполягала, що діяла під впливом сильних емоцій і не контролювала себе. Тодішнє суспільство було вкрай поблажливим до жінок, які вбивали з мотивів пристрасного кохання.
28 липня 1914 року суд присяжних виправдав Генрієтту Кайо.
“Як жінка, вона була більш схильна піддаватися ірраціональним, пристрасним почуттям, – пояснили присяжні. – Вона не несла відповідальності за свої дії, коли стріляла в Кальметта”.
Генрієтта Кайо 13 років прожила у шлюбі з літературним критиком Лео Клареті й народила
двох дітей. 1907-го завела роман і листувалася з міністром фінансів Франції Жозефом
Кайо. За рік розлучилася. 1911-го вийшла заміж за урядовця.
