Видання Financial Times опублікувало аналіз різних позицій європейських лідерів щодо майбутньої підтримки України після завершення війни. Незважаючи на загальне розуміння необхідності допомагати Україні у її боротьбі з російською агресією, підходи та пріоритети очільників різняться значно.
Ті керівники, які щойно вступили на посаду або прагнуть зберегти стабільність у внутрішній політиці, роблять акцент на встановленні умов щодо фінансової допомоги. Вони наголошують, що підтримка України має бути обґрунтована чіткими домовленостями та враховувати економічний стан своїх країн, щоб уникнути негативних наслідків для внутрішніх ресурсів.
З іншого боку, політики, які мають досвід у міжнародній дипломатії і геополітиці, вважають, що підтримка України повинна бути сталішою і беззаперечною незалежно від політичної ситуації. Вони націлені на те, щоб допомога стала невід’ємною частиною стратегічного партнерства і має тривати навіть після закінчення військових дій.
Деякі лідери наголошують на необхідності у подальшому посиленні санкцій проти Росії і розширенні військової та гуманітарної допомоги Україні. Водночас інші виступають за більш обережний підхід, прагнучи уникнути ескалації конфлікту та зберегти стабільність у регіоні. Вони пропонують зосередитись на дипломатичних переговорів і зменшити залежність від військових рішень.
Найбільше розходження між позиціями спостерігається у питанні про те, що має бути далі: чи допомога має знизитися у міру завершення активної фази війни, чи її потрібно посилити для забезпечення довгострокової безпеки України. Ті, хто підтримує більше допомоги, вважають, що українська перемога стане запорукою стабільності в Європі та запобігатиме новим конфліктам, тоді як інші наголошують на необхідності стриманої політики.
На даний момент навіть у Європейському союзі багато хто не погоджується щодо майбутніх кроків у підтримці України, що може вплинути на єдність у вигляді санкцій та військової допомоги. Представники України відкрито закликають партнерів бути послідовними й не зменшувати підтримку, адже фінансові та військові ресурси допомагають стримувати агресію та наблизити перемогу.
Загалом, хоча більшість лідерів визнає важливість підтримки України, їхні підходи до майбутнього поступово розходяться у розумінні того, якою має бути довгострокова стратегія. Це створює виклики для єдиного європейського підходу до поствоєнної відбудови та безпеки України.
